Олешківський центр професійного розвитку педагогічних працівників Олешківської міської ради

Рекомендації РМО педпрацівників ДНЗ Олешківського району від 14.05.2020 р. Тема: Методичне забезпечення діяльнісного підходу до організації освітньої роботи в закладі дошкільної освіти

«Єдиний шлях, що веде до знань – це діяльність» Б.Шоу

Сьогодні ми переживаємо зміни у всіх сферах життя, які не могли не торкнутися і освітню галузь. Прийшло усвідомлення того, що дітей треба навчати по-новому, що перевірені століттями методи навчання та виховання не дозволяють в достатній мірі забезпечити успішну адаптацію особистості до життя в сучасному суспільстві. Ця необхідність врахована у Базовому компоненті, зміст якого побудовано на основі компетентнісного підходу. Компетентнісний підхід ґрунтується на особистісно зорієнтованому та діяльнісному підходах.

Діяльнісний підхід – це спрямованість освітнього процесу на розвиток ключових компетентностей і наскрізних умінь особистості, застосування теоретичних знань на практиці, формування здібностей до самоосвіти і командної роботи, успішну інтеграцію в соціум.

Суть діяльнісного підходу полягає в тому, що в центрі уваги стоїть не просто діяльність, а спільна партнерська діяльність дітей з вихователями, у реалізації спільно вироблених цілей і завдань.

Завдання педагога при здійсненні дільнісного підходу: зробити навчання вмотивованим; вчити дитину самостійно ставити перед собою мету і знаходити шляхи та засоби її досягнення; допомагати дитині формувати в собі вміння контролю та самоконтролю, оцінки і самооцінки.

Золоті правила діяльнісного підходу:

1. Подаруй дитині радість творчості, усвідомлення особистого значення.

2 Веди дитину від особистого досвіду до суспільного.

3. Будь не «НАД», а «ПОРУЧ».

4. Радій запитанням дитини, та відповідати не поспішай.

5. Вчи аналізувати кожний етап роботи.

6. Оцінюючи, стимулюй активність дитини.

Структура дитячої діяльності:

1. Створення проблемної ситуації.

2. Цільова установка.

3. Мотивація до діяльності.

4. Проектування рішення проблемної ситуації.

5. Виконання дій.

6. Аналіз результатів діяльності.

7. Підведення підсумків.

Діяльнісний підхід реалізується через діяльнісні методи (технології) – це такі методи (технології) навчання, при яких дитина не отримує знання у готовому вигляді, а добуває їх сама в процесі власної навчально – пізнавальної діяльності.

Принципи методів (технологій) діяльнісного підходу до навчання:

- принцип діяльності (відкриття нового знання самою дитиною);

- принцип безперервності (узгодженість усіх компонентів системи навчання: мети, завдань, змісту, методів, форм);

- принцип цілісного уявлення про світ (якщо знання не потрібні, то для чого вони?);

- принцип мінімаксу (забезпечує різнорівневе навчання);

- принцип психологічної комфортності (віра у сили та можливості дитини);

- принцип варіативності (формування вміння добирати різні варіанти розв’язання завдань);

- принцип творчості (максимальна орієнтація на творчу основу у діяльності).

Технології, які є діяльнісними:

Для всіх вікових груп:

1. Розвивальний курс «Логіки світу» І. Стеценко;

2. Ейдетика для малят О.Пащенко;

3. Коректурні таблиці Н.Гавриш;

4. LEGO – конструктор;

5. Логічні блоки Дьєнеша;

6. Інтелектуальні ігри Нікітіних;

7. Технологія М.Монтессорі;

8. «Радість розвитку» (проектування взаємодії дорослого і дітей у ДНЗ) Т.Піроженко.

9. Палички Кюїзенера;

10. Технологія колективного сюжетоскладання Н.Гавриш.

Для старших груп:

11. Розвивальні ігри В.В. Воскобовича;

12. Картки – властивості Семадені.

Комунікативно-діяльнісна технологією навчання (далі — КДТ)

Процес навчання є процесом діяльності дитини.

КДТ передбачає певну послідовність кроків. Це:

Мотивація діяльності — на цьому етапі створюються умови для виникнення в дітей внутрішньої потреби включення в навчальну діяльність (добре побажання, моральна підтримка, девіз, загадка, бесіда, повідомлення тощо).

Перша частина заняття — комунікативна діяльність. Етап спілкування. Цей етап передбачає підготовку мислення дітей до навчальної діяльності: актуалізацію знань, умінь, навичок, достатніх для виконання завдань; вправляння у відповідних розумових операціях (колективний полілог, комунікативна взаємодія, бесіда, похвала тощо). Постановка мети й формулювання теми заняття.

Друга частина заняття — етап пізнавальної діяльності. Постановка завдання. Побудова проекту подолання труднощів ("відкриття" дітьми нового знання). Плануються завдання на збагачення, актуалізацію та активізацію відповідної лексики, вводяться нові слова, терміни, поняття (спонукання дітей до пізнавальної активності, використання матеріальних і матеріалізованих моделей).

Третя частина заняття — етап перетворювальної діяльності. Первинне закріплення набутих знань у зовнішньому мовленні. Дітям пропонують у формі комунікативної взаємодії розв'язувати типові завдання із застосуванням нового способу розумових дій із проказуванням алгоритму в зовнішньому мовленні (комунікативна взаємодія з опорою на вербальну й знакову фіксацію, побудова "мовленнєвих ланцюжків", змагання, ігрові ситуації тощо).

Четверта частина заняття — етап оцінно-контрольної діяльності. Самостійна робота за зразком (еталоном). На цьому етапі переважає індивідуальна форма взаємодії: старші дошкільнята самостійно виконують завдання з використанням нового способу дій, здійснюють самоперевірку, покроково порівнюючи зроблене зі зразком, самі оцінюють свою роботу.

Емоційна спрямованість етапу полягає в організації ситуації успіху, що заохочує дітей до подальшої навчальної діяльності. По завершенні фіксується відповідність результатів діяльності поставленій меті й окреслюється мета наступної діяльності.

Не варто перевантажувати заняття різними формами роботи, оскільки це так само, як і одноманітні завдання, призводить до швидкої втоми дітей. Треба пам’ятати, що введення на занятті творчих завдань потребує від вихователя ретельної підготовки, точного дозування матеріалу, чіткої організації, розробки прийомів стимулювання мовленнєвої активності як молодших, так і старших дошкільнят.

Орієнтовна модель заняття,

побудованого на діяльнісному підході

1. Комунікативно-мотиваційний етап

Методичний орієнтир: створення ситуації успіху; ігрові та уявні ситуації, ігри та вправи на розвиток комунікації, створення умови для виникнення внутрішньої потреби включення в діяльність, психологічні етюди тощо.

2. Етап актуалізації знань

Методичний орієнтир: дидактичні ігри, вправи, під час яких актуалізуються мисленнєві операції, а також знання та досвід дітей, які будуть потрібні для відкриття нового знання, інтерактивні методи тощо.

3. Етап створення проблемної ситуації

Методичний орієнтир: проблемні запитання, ситуації, інтерактивний діалог, проблемно-пошуковий діалог тощо.

4. Етап пошуку способів розв’язання проблеми

Методичний орієнтир: спонукальний від проблемної ситуації діалог, визначення причини утруднення, пошук джерел інформації.

5. Етап відкриття нового знання

Методичний орієнтир: спонукальний від проблемної ситуації діалог; діалог, що підводить до відкриття нового знання; робота з інформаційними джерелами; ігри та вправи пошукового характеру; робота в групах, парах тощо.

6. Етап застосування нових знань в практичній діяльності

Методичний орієнтир: вправи, проблемні ситуації;робота в парах, групах, продуктивні види діяльності тощо.

7. Рефлексія діяльності (2-3 хв.)

Методичний орієнтир: запитання (Чи вдалося вирішити поставлене завдання? Що було важко? Чому навчилися? Про що дізналися? Про що хотіли б дізнатися ще?).

Важливі позиції діяльнісного підходу:

- оволодіння теоретичними знаннями відбувається у процесі вирішення конкретного завдання;

- теоретичне поняття засвоюється лише під час активної діяльності суб’єкта;

- високий рівень активності дітей у процесі навчально-виховної роботи зумовлюється посиленою мотивацією;

- формування понятійних засобів мислення відбувається шляхом інтеріоризації;

- проведення аналізу та самоаналізу діяльності впливає на якість її освоєння.

Отже, лише в процесі діяльності стає можливим засвоєння певної системи знань, формування навичок з їх використання та розвиток загальних здібностей дитини. Усе це сприяє гармонійному розвитку всіх сторін особистості, що стане підґрунтям для подальшої освіти та самоосвіти, тобто збільшення власного досвіду кожної людини.